Її руді коси або злочин проти відмінниці


  ПЕРЕДМОВА
  Ви вважаєте що знаєте життя? Не думаю… Ви собі не уявляєте яким може бути буденне життя і якими підступними можуть бути на перший погляд добрі та розумні люди . Якими смішними можуть бути ваші рідні у самих різних ситуаціях і саме головне якими розумними та винахідливими або навпаки дурними та безпорадними можете бути саме ви .
  P.S. Події у цій книжці не є реальними, вони лише вигадані авторами, тому якщо ви дійсно знайдете щось схоже на своїх друзів або навіть себе, можна вважати що вам повезло …Хоча….

Відкривай та читай . Тобі сподобається !!!)



Розділ№1 «урок історії»

 Яскраві проміння сонця заглядали у вікно 6-г класу…Був урок історії. Вчитель , як завжди щось пояснював , алей ого ніхто не слухав… Клас шумів , говорив та лише одна учениця Оксана Соколовська слухала його . Їі руді коси яскраво виділялися на фоні буденності класу . Але вчитель не помітив що на уроці не було Романа (брата Оксани Соколовської).
 Роман чекав Оксану біля школи після уроків . Вони разом пішли додому . По дорозі Оксана дуже сварила брата за прогуляний урок , але Роман не звертав на неї уваги , тому що вважав сестру занудою…Сперечаючись вони дійшли до будинку у якому жили… Сонце ховалося за хмари , починався дощ  



Розділ №2 «Знайомство з сім*ею

Оксана та Роман жили у Львові в квартирі під номером 47 . Оксана полюбляла на літні канікули їздити до бабусі на село . А Роман навпаки не любив навідувати бабцю , тому що він вважав що бабуся завжди на нього усілякі дурниці наговорює , але любив свого дотепного та завжди веселого діда . 
  Мама у сім*ї була найспокійніша . Вона працювала стоматологом і завжди розуміла своїх дітей та правильно їх виховувала . Тато у сім*ї був головним . Він працював юристом . Він був дуже працьовитим і дуже любив свою роботу, де працював вже 15 років .
 Сім*я Соколовських надзвичайно дружна та спокійна ( за винятком Романа , він весь характером у діда пішов ) .

Розділ №3 «Знову проблеми»

  Оксана усю ніч не спала та думала , як пояснити братові , що прогулювати уроки погано . І ось зранку коли голова повна позитиву вона каже :
- Роман , якщо ти ще раз пропустиш школу …
- То що ?
- Роман , ти розумієш що так бути не може 
Хлопець тихо опустив голову і пробуркотів :
- Чому ?
- А тому що пізніше на контрольній тобі дадуть те завдання , яке пояснювалось на тому уроці , який ти прогуляв .
- А яке це я прогуляв ?
- Наприклад той урок на якому говорилося про Хрещення Київської Русі .
- Іди . А я тебе дожену .- Сказав Роман.
- - Гаразд . Чекаю тебе на вулиці .
  Оксана простояла на вулиці хвилин 15 . Але брата так і не дочекалась та пішла до школи одна .


Розділ № 4 «Ура ! Канікули !»

Після тієї розмови пройшло 3 місяці… На шкільному подвір’ї стояло багато учнів у гарних шкільних формах та слухали директора школи … Була лінійка . Наші герої закінчували 6 клас . 
  Після лінійки класні керівники запросили до класів своїх учнів . Учні н сіли за парти та уважно слухали вчителя Юлію Ігорівну . Вона багато чого говорила , але ми перейдемо відразу до того , що нас цікавить :
- Хотілося б відмітити таких учнів , як Соколовська Оксана та Щедрик Микола . У цьому році вони найліпше вчилися і тому я хочу вручити їм грамоти за відмінні результати у навчанні . – Сказала Юлія Ігорівна .
  Батьки , які стояли у класі заплескали . Особливо приємно було Оксаниній мамі , яка дуже пишалася своєю донькою .
- А тепер хотілося б сказати про гірших у нашому класі . – Суворо сказала вчителька .
- У цьому році найгірші у поведінці були Пелипенко Тарас , Барановський Сергій та Соколовський Роман .
  Матері Романа стало дуже соромно . Вона була надзвичайно відповідальною та порядною жінкою і від сорому по її щоці прокотилась сльоза відчаю . 
- Щасливо вам відпочити , набирайтеся нових сил і першого вересня я чекаю вас усіх на урочисту лінійку на задньому подвір’ї школи . Всім до побачення . – Трохи гордовито сказала Юлія Ігорівна та лагідно посміхнулася.
  Прийшовши додому сім*я Соколовських сіла за стіл обідати . За столом ніхто не зронив ні слова , та лише в кінці всі подякували за смачні страви та розійшлися по кімнатам . У всіх настрій був пригнічений . Мама до сих пір була засмучена поведінкою сина .

  Розділ № 5 «В гостях у бабусі»
  Дощ гучно та весело вигравав по шибках вікон та весело хлюпав по калюжах . Та все одно село було похмуре , сумне...
  У своїх ліжках спали Оксана та Роман. Бабуся на кухні метушилася,як завжди щось готувала . Вона надзвичайно любила онуків і хотіла їм догодити . Дідусь у цей час читав газету (він завжди вставав зрання та сідав у своє м’яке та затишне крісло та поринув у читання . Це була вже звичка ). Дідусь – надзвичайно розумна людина . По професії та по поклику душі – вчитель географії . В молодості він подорожував зі своєю любою дружиною . Ніна Степанівна (бабуся ) по професії бухгалтер , не працювала за фахом , тому що покинула все та поїхала по світу . Вона ніколи не хотіла бути бухгалтером , вона любила мистецтво та хотіла бути актрисою , але її батьки наполягали на серйозній кар’єрі . . 
-- Всім добрий ранок!- разом гукнули весело діти.
--Доброго ранку унученько - ласкаво сказала бабуся та пригорнула Оксанку до себе . 
-- Будь здоров!- сказав дід та простягнув руку Романові . Роман неохоче потис руку . Він був не у гуморі .
Бабуся покликала всіх до столу та припросила їсти ... 
Посмакувавши діти подякували та побігли вдягатися . Вони хотіли швидше піти на двір - гуляти , сходити на річку , прогулятися у степ та просто побігати граючись . 
 Дощ вже закінчився , виглянуло сонечко і вже збиралися виходити , як їх зупинила бабця:
-- Куди це ви йдете голубки мої ? Надворі ще дуже холодно та сиро . Ви можете простудити ніжки і будете лежати хворі .
 Роман ненавидів коли бабуся так з ними говорила , а тим більше повчала їх .
-- Ніно , діти вже достатньо дорослі і тим більше ти ж бачиш , вже світить сонечко . Сонце зараз пригріло і там добре . Нехай йдуть . Чого вони будуть вдома сидіти ? Все одно від них користі ніякої – сказав дід та під мигнув дітям .
-- Василю , ну ти , як мала дитина . Діти тільки но приїхали . Нехай сядуть , розкажуть , як там в місті , як батьки , як навчання , а то вони зараз побіжать , а потім увечері будуть дуже стомлені та відразу підуть спати . А мені послухати хочеться . Вони так виросли , такі вже дорослі , а ти все « Хай йдуть , хай йдуть»
-- Досить тобі . стара . Наслухаєшся їх іще за місяць . Біжіть діточки , грайтеся .

-- Дякую дідусю , дякую бабусю – сказала Оксанка та поцілувала стареньку у щічку .
--Ми пішли - сказав Роман діловито та вони вийшли з хати . 

-- Завжди Василю ти їм все дозволяєш ! Так не можна ! От захворіють , винними будуть не вони , а ти!- сказала суворо Ніна Степанівна . 
-- Та досить сваритися стара! – сказав спокійно Василь Сергійович .
 Лице Ніни Степанівни пом’якшало та вона ледь помітно посміхнулась . Вона дуже любила свого чоловіка і не любила з ним сваритися ( хоча іноді було за що ) . 
Василь Сергійович тихо встав підійшов до дружини та ледь відчутно пригорнув її до себе… Це надзвичайні люди . Вони були у шлюбі майже 50 років і за цей час їхнє кохання не згасло … Надзвичайно…
-- Василю , я тебе дуже кохаю – пошепки сказала Ніна .
-- І я тебе – відповів тихенько Василь та ще дужче пригорнув її до себе .


Розділ № 6 «Дім»
У домі стояв надзвичайний гамір та метушня . Це приїхали наші герої після дивних та веселих канікул на селі . 
-- Так , витирайте ноги я тільки що по прибирала – попередила мама .
-- Діти , обережно заходьте , не розбийте нічого – застерігав тато .
-- Ми вдомАААА!!! Ура – разом вигукнули Роман і Оксана .
-- тихо діти , не кричіть , ще рано , сусіди ще сплять ! – почала сварити їх мама .
 Але це було марно . 

БАБАХ… Це була ваза… Улюблена татова ваза… Оксана її розбила…Який здійнявся крик. Це страшно . І тому щоб наша книжка не стала ужастиком , ми упустимо всі розмови ( якщо це можна так назвати ) і перейдемо до більш спокійної розмови за столом :
- І все ж я не розумію ,як можна було її розбити - говорив вже спокійніше тато .
-- Любий не сварись , розбила то розбила , ну що ж ти тепер до кінця життя будеш це згадувати ?
-- Людо , ти не розумієш , це ваза з Єгипту , мені її найкращий друг привіз - ледь не плачучи сказав Олександр Петрович .
-- І що на цій вазі світ клином зійшовся ?
-- Добре Люся , дійсно , чого це я ? розбила та й розбила 
-- Ох , зразу відчутно – додому приїхали – прошепотів Роман сестрі на вухо .
-- Ага , точно – сміючись , але тихо сказала Оксана .

Коли сім*я поїла всі займалися своїми справами . Тато сів дивитися довгоочікуваний футбол ( Олександр Петрович , або Санечка,як його лагідно називала Людмила Василівна ,був затятим фанатом футболу та водного поло). Мама пішла читати книжку ( хобі Людмили Василівни або Люсі , як називав її тато було читати детективи та розкладати пасьянси ). Роман пішов грати на комп’ютері (хобі в Романа було також два : грати на комп’ютері в стріляли та кататися на велосипеді ) , а Оксана пішла займатись корисною справою – розбирати речі , при тому не тільки свої , а і Романа . Вона знала , що брат ніколи в житті не буде розкладати речі , а потім , коли захоче щось вдягнути , буде бігати по всій хаті і кричати « Ніхто не бачив моєї сорочки ?» . 

Розділ № 7 «Небезпечна розмова»

-- Ну що ти вирішив ?
-- Ще не впевнений , але напевно будемо брати після школи .
-- А той сопляк ?
--Який ?
-- Ну братик її? Я двох взяти не зможу .
-- Мм..ну тоді його не бери ,
--а якщо він мені щось зробить?
-- Що він тобі може зробити? Ти себе в дзеркало бачив ? Який ти , а який він?
-- Ну ти ж знаєш , які зараз діти бувають !
-- Слухай старий , ти по моєму кіно передивився.
Той сопляк навіть нічого зрозуміти не встигне , а коли оговтається ми вже будемо далеко !
-- ти так думаєш?
--я впевнений!
-- Ну я не знаю . якось це все не сплановано .
--Слухай старий , що грошей багато маєш ? То давай , зі мною поділись ... Олігарх! Не хочеш , до побачення .
--та ні, хочу !
-- Ну дивись мені тут , а то все провалиш , струсив - то ліпше не роби 
-- Нічо я не струсив . сказав зроблю – значить зроблю .
--Добре тоді , о третій давай . на нашому місці .


  Це була страшна розмова не тільки тому що люди говорили страшними та захриплими голосами дивного ( як ми зрозуміли ) сленгу, який ми упустили в діалозі. Це була розмова бандитів … І не просто собі якихось там бандитів , а бандитів напряму зв*язаних з нашою і без того дивною історією.
 






Розділ № 8 « Заїдеш о третій»
Був незвичний осінній ранок. Взявшись за руки Оксана і Роман пішли до школи. Небо було надзвичайно сіре ,що нам навіть важко його описати ,а сонця було настільки мало, ніби воно знало ,що щось станеться. 
- Ти бачиш, Роман яке небо погане ?- Спитала Оксана.
Роман на це нічого не сказав і пішов разом із сестрою до школи. Весь час поки вони йшли їх супроводжував незнайомий чоловік подібний на поліцейського . Дівчинка нічого не помітила , тільки Роман з обережністю озирався . Провівши дітей до школи незнайомець відразу сів в машину , яка заздалегідь чекала його біля школи ..
-- Все під контролем , Вони мене не помітили .- сказав він комусь по телефону.
 Після школи Оксана і Роман не знаючи про лихо пішли додому. Щоб потрапити додому нашим героям потрібно пройти біля продуктового магазину і звернути праворуч у маленьку вуличку . Оксана пішла вперед, а Роман зупинився поговорити з друзями. Злодій здалеку побачив дівчинку. Він крадькома підійшов ззаду до Оксанки і схопив її ::
- Тихо не рипайся, ти в мене тепер під ковпаком.
- Що означає під ковпаком? Відпустіть!!!!!
Роман навіть не помітив де поділась Оксана.




Розділ №9 « Що ж робити або Давайте не нервуватися»

Роман прийшов додому. Мама зустріла його і зразу ж запитала:
-А де Оксанка?
- Не знаю, ми разом вийшли зі школи. Я думав, вона вже дома.
Мама дуже перелякалась. Де ж поділась дівчинка?
Ось уже прийшов з роботи тато і тепер всі втрьох не на жарт перелякались.
- Тату, тату я все знаю. Оксану напевно викрали бандити .  
 - Якщо це правда, то будемо чекати від них пропозиції про викуп. І тут в двері подзвонили . Роман підбіг до дверей , але там нікого не було . На порозі лежав лист .  
« Дорогі батьки Оксани Соколовської !!! Ваша донька в мене . Хочете побачити її? Думаю хочете . Ммм…я хочу викуп – 50 000 у.е. І не звертайтесь до міліції . Tам вам не допоможуть .»
  Вчитель історії
  Інокентій Юліанович (підпис)

 Всі були в шоці . Але найбільший шок був в Роман . Він навіть подумати не міг , що його вчитель ( Тим більше Інокентій Юліанович ) піде на таку аферу .
-- Ні , він не такий , не може бути!Його примусили…бідний …
  Батьки вирішили піти в міліцію , але там їм відмовили. 
-- Ну що ж , якщо міліція не хоче нам допомагати , то я сам піду її шукати – подумав Роман .
  Коли стемніло , Роман непомітно вийшов с хати та пішов . Він йшов , йшов куди бачив , аж раптом відчув тепло на своєму плечі …

 Розділ №10 «урок історії»

  -- Вставай соня , скільки можна спати?-- сварилася мама .
  Це Людмила Василівна будила своїх дітей до школи .
Роман підвівся з ліжка , потрусив головою та подумав « Тож треба такому наснитися я!!!»
Оксана і Роман поїли та пішли до школи . Перший урок був історія …