* * * 
Час не спинити, ти і не благай,
До кого не молись...І не питай,
Чи можна зупинитись на хвилину?
Людина жде щасливої години,
Але отримує секунди зазвичай .....

            * * * 
Ні, не повинно бути так,
Не стане літечком червоним
Зима, що замітає нас, невдах,
На вуличках й вузьких перонах.

А ти ввійшла у мої сни,
В мої печалі та надії,
У радощі й тривог копни,
Але убила світлі мрії.

Течуть повіїльно колії холодні,
Бездушно та безсмертно плине час,
Нехай же твої оченька бездонні
Безмежно сяють, світять шлях від нас.

              * * * 
Коли літа проходять молодії,
І сонце сивину вже припіка,-
Ти не журися, є іще надія,
Що прийде щастя й потече ріка,

Людського суму заллє береги,
Не бійся, буде час проститись
З землею, ну а ти лети
За хмари, за простори й небосхили.
Борись - і досягнеш мети!

            * * * 
Впустиш злість на свій поріг,
Не розчувши слів ласкавих,-
Не жалійся на батіг,
Що в душі розірве рани!

Бо життя - цікава штука,
Все летить як бумеранг:
Заподієш комусь муку -
Все повернеться назад.

            Дощ  
Холодний дощ пройде,
Пройде та змиє біди,
І щастя хтось знайде,
Хтось подарує квіти.

Земля, умита, встане,
І листячком зеленим
Зашелестить...Поглянеш -
Серденько радіє,
А сонечко яснеє
Теплом тебе зігріє.

Забудуться тривоги,
Прийдуть нові надії,
Зійдуться чиїсь дороги
Та зложаться їх мрії...