Жыл@ю шч@стья и любви,

@ни д@роже всех под@рков

и пусть все збудуц@ мичты

в прикр@ сный день

           8 м@рт@!

Її руді коси або злочин проти відмінниці


  ПЕРЕДМОВА
  Ви вважаєте що знаєте життя? Не думаю… Ви собі не уявляєте яким може бути буденне життя і якими підступними можуть бути на перший погляд добрі та розумні люди . Якими смішними можуть бути ваші рідні у самих різних ситуаціях і саме головне якими розумними та винахідливими або навпаки дурними та безпорадними можете бути саме ви .
  P.S. Події у цій книжці не є реальними, вони лише вигадані авторами, тому якщо ви дійсно знайдете щось схоже на своїх друзів або навіть себе, можна вважати що вам повезло …Хоча….

Відкривай та читай . Тобі сподобається !!!)



Розділ№1 «урок історії»

 Яскраві проміння сонця заглядали у вікно 6-г класу…Був урок історії. Вчитель , як завжди щось пояснював , алей ого ніхто не слухав… Клас шумів , говорив та лише одна учениця Оксана Соколовська слухала його . Їі руді коси яскраво виділялися на фоні буденності класу . Але вчитель не помітив що на уроці не було Романа (брата Оксани Соколовської).
 Роман чекав Оксану біля школи після уроків . Вони разом пішли додому . По дорозі Оксана дуже сварила брата за прогуляний урок , але Роман не звертав на неї уваги , тому що вважав сестру занудою…Сперечаючись вони дійшли до будинку у якому жили… Сонце ховалося за хмари , починався дощ  



Розділ №2 «Знайомство з сім*ею

Оксана та Роман жили у Львові в квартирі під номером 47 . Оксана полюбляла на літні канікули їздити до бабусі на село . А Роман навпаки не любив навідувати бабцю , тому що він вважав що бабуся завжди на нього усілякі дурниці наговорює , але любив свого дотепного та завжди веселого діда . 
  Мама у сім*ї була найспокійніша . Вона працювала стоматологом і завжди розуміла своїх дітей та правильно їх виховувала . Тато у сім*ї був головним . Він працював юристом . Він був дуже працьовитим і дуже любив свою роботу, де працював вже 15 років .
 Сім*я Соколовських надзвичайно дружна та спокійна ( за винятком Романа , він весь характером у діда пішов ) .

Розділ №3 «Знову проблеми»

  Оксана усю ніч не спала та думала , як пояснити братові , що прогулювати уроки погано . І ось зранку коли голова повна позитиву вона каже :
- Роман , якщо ти ще раз пропустиш школу …
- То що ?
- Роман , ти розумієш що так бути не може 
Хлопець тихо опустив голову і пробуркотів :
- Чому ?
- А тому що пізніше на контрольній тобі дадуть те завдання , яке пояснювалось на тому уроці , який ти прогуляв .
- А яке це я прогуляв ?
- Наприклад той урок на якому говорилося про Хрещення Київської Русі .
- Іди . А я тебе дожену .- Сказав Роман.
- - Гаразд . Чекаю тебе на вулиці .
  Оксана простояла на вулиці хвилин 15 . Але брата так і не дочекалась та пішла до школи одна .


Розділ № 4 «Ура ! Канікули !»

Після тієї розмови пройшло 3 місяці… На шкільному подвір’ї стояло багато учнів у гарних шкільних формах та слухали директора школи … Була лінійка . Наші герої закінчували 6 клас . 
  Після лінійки класні керівники запросили до класів своїх учнів . Учні н сіли за парти та уважно слухали вчителя Юлію Ігорівну . Вона багато чого говорила , але ми перейдемо відразу до того , що нас цікавить :
- Хотілося б відмітити таких учнів , як Соколовська Оксана та Щедрик Микола . У цьому році вони найліпше вчилися і тому я хочу вручити їм грамоти за відмінні результати у навчанні . – Сказала Юлія Ігорівна .
  Батьки , які стояли у класі заплескали . Особливо приємно було Оксаниній мамі , яка дуже пишалася своєю донькою .
- А тепер хотілося б сказати про гірших у нашому класі . – Суворо сказала вчителька .
- У цьому році найгірші у поведінці були Пелипенко Тарас , Барановський Сергій та Соколовський Роман .
  Матері Романа стало дуже соромно . Вона була надзвичайно відповідальною та порядною жінкою і від сорому по її щоці прокотилась сльоза відчаю . 
- Щасливо вам відпочити , набирайтеся нових сил і першого вересня я чекаю вас усіх на урочисту лінійку на задньому подвір’ї школи . Всім до побачення . – Трохи гордовито сказала Юлія Ігорівна та лагідно посміхнулася.
  Прийшовши додому сім*я Соколовських сіла за стіл обідати . За столом ніхто не зронив ні слова , та лише в кінці всі подякували за смачні страви та розійшлися по кімнатам . У всіх настрій був пригнічений . Мама до сих пір була засмучена поведінкою сина .

  Розділ № 5 «В гостях у бабусі»
  Дощ гучно та весело вигравав по шибках вікон та весело хлюпав по калюжах . Та все одно село було похмуре , сумне...
  У своїх ліжках спали Оксана та Роман. Бабуся на кухні метушилася,як завжди щось готувала . Вона надзвичайно любила онуків і хотіла їм догодити . Дідусь у цей час читав газету (він завжди вставав зрання та сідав у своє м’яке та затишне крісло та поринув у читання . Це була вже звичка ). Дідусь – надзвичайно розумна людина . По професії та по поклику душі – вчитель географії . В молодості він подорожував зі своєю любою дружиною . Ніна Степанівна (бабуся ) по професії бухгалтер , не працювала за фахом , тому що покинула все та поїхала по світу . Вона ніколи не хотіла бути бухгалтером , вона любила мистецтво та хотіла бути актрисою , але її батьки наполягали на серйозній кар’єрі . . 
-- Всім добрий ранок!- разом гукнули весело діти.
--Доброго ранку унученько - ласкаво сказала бабуся та пригорнула Оксанку до себе . 
-- Будь здоров!- сказав дід та простягнув руку Романові . Роман неохоче потис руку . Він був не у гуморі .
Бабуся покликала всіх до столу та припросила їсти ... 
Посмакувавши діти подякували та побігли вдягатися . Вони хотіли швидше піти на двір - гуляти , сходити на річку , прогулятися у степ та просто побігати граючись . 
 Дощ вже закінчився , виглянуло сонечко і вже збиралися виходити , як їх зупинила бабця:
-- Куди це ви йдете голубки мої ? Надворі ще дуже холодно та сиро . Ви можете простудити ніжки і будете лежати хворі .
 Роман ненавидів коли бабуся так з ними говорила , а тим більше повчала їх .
-- Ніно , діти вже достатньо дорослі і тим більше ти ж бачиш , вже світить сонечко . Сонце зараз пригріло і там добре . Нехай йдуть . Чого вони будуть вдома сидіти ? Все одно від них користі ніякої – сказав дід та під мигнув дітям .
-- Василю , ну ти , як мала дитина . Діти тільки но приїхали . Нехай сядуть , розкажуть , як там в місті , як батьки , як навчання , а то вони зараз побіжать , а потім увечері будуть дуже стомлені та відразу підуть спати . А мені послухати хочеться . Вони так виросли , такі вже дорослі , а ти все « Хай йдуть , хай йдуть»
-- Досить тобі . стара . Наслухаєшся їх іще за місяць . Біжіть діточки , грайтеся .

-- Дякую дідусю , дякую бабусю – сказала Оксанка та поцілувала стареньку у щічку .
--Ми пішли - сказав Роман діловито та вони вийшли з хати . 

-- Завжди Василю ти їм все дозволяєш ! Так не можна ! От захворіють , винними будуть не вони , а ти!- сказала суворо Ніна Степанівна . 
-- Та досить сваритися стара! – сказав спокійно Василь Сергійович .
 Лице Ніни Степанівни пом’якшало та вона ледь помітно посміхнулась . Вона дуже любила свого чоловіка і не любила з ним сваритися ( хоча іноді було за що ) . 
Василь Сергійович тихо встав підійшов до дружини та ледь відчутно пригорнув її до себе… Це надзвичайні люди . Вони були у шлюбі майже 50 років і за цей час їхнє кохання не згасло … Надзвичайно…
-- Василю , я тебе дуже кохаю – пошепки сказала Ніна .
-- І я тебе – відповів тихенько Василь та ще дужче пригорнув її до себе .


Розділ № 6 «Дім»
У домі стояв надзвичайний гамір та метушня . Це приїхали наші герої після дивних та веселих канікул на селі . 
-- Так , витирайте ноги я тільки що по прибирала – попередила мама .
-- Діти , обережно заходьте , не розбийте нічого – застерігав тато .
-- Ми вдомАААА!!! Ура – разом вигукнули Роман і Оксана .
-- тихо діти , не кричіть , ще рано , сусіди ще сплять ! – почала сварити їх мама .
 Але це було марно . 

БАБАХ… Це була ваза… Улюблена татова ваза… Оксана її розбила…Який здійнявся крик. Це страшно . І тому щоб наша книжка не стала ужастиком , ми упустимо всі розмови ( якщо це можна так назвати ) і перейдемо до більш спокійної розмови за столом :
- І все ж я не розумію ,як можна було її розбити - говорив вже спокійніше тато .
-- Любий не сварись , розбила то розбила , ну що ж ти тепер до кінця життя будеш це згадувати ?
-- Людо , ти не розумієш , це ваза з Єгипту , мені її найкращий друг привіз - ледь не плачучи сказав Олександр Петрович .
-- І що на цій вазі світ клином зійшовся ?
-- Добре Люся , дійсно , чого це я ? розбила та й розбила 
-- Ох , зразу відчутно – додому приїхали – прошепотів Роман сестрі на вухо .
-- Ага , точно – сміючись , але тихо сказала Оксана .

Коли сім*я поїла всі займалися своїми справами . Тато сів дивитися довгоочікуваний футбол ( Олександр Петрович , або Санечка,як його лагідно називала Людмила Василівна ,був затятим фанатом футболу та водного поло). Мама пішла читати книжку ( хобі Людмили Василівни або Люсі , як називав її тато було читати детективи та розкладати пасьянси ). Роман пішов грати на комп’ютері (хобі в Романа було також два : грати на комп’ютері в стріляли та кататися на велосипеді ) , а Оксана пішла займатись корисною справою – розбирати речі , при тому не тільки свої , а і Романа . Вона знала , що брат ніколи в житті не буде розкладати речі , а потім , коли захоче щось вдягнути , буде бігати по всій хаті і кричати « Ніхто не бачив моєї сорочки ?» . 

Розділ № 7 «Небезпечна розмова»

-- Ну що ти вирішив ?
-- Ще не впевнений , але напевно будемо брати після школи .
-- А той сопляк ?
--Який ?
-- Ну братик її? Я двох взяти не зможу .
-- Мм..ну тоді його не бери ,
--а якщо він мені щось зробить?
-- Що він тобі може зробити? Ти себе в дзеркало бачив ? Який ти , а який він?
-- Ну ти ж знаєш , які зараз діти бувають !
-- Слухай старий , ти по моєму кіно передивився.
Той сопляк навіть нічого зрозуміти не встигне , а коли оговтається ми вже будемо далеко !
-- ти так думаєш?
--я впевнений!
-- Ну я не знаю . якось це все не сплановано .
--Слухай старий , що грошей багато маєш ? То давай , зі мною поділись ... Олігарх! Не хочеш , до побачення .
--та ні, хочу !
-- Ну дивись мені тут , а то все провалиш , струсив - то ліпше не роби 
-- Нічо я не струсив . сказав зроблю – значить зроблю .
--Добре тоді , о третій давай . на нашому місці .


  Це була страшна розмова не тільки тому що люди говорили страшними та захриплими голосами дивного ( як ми зрозуміли ) сленгу, який ми упустили в діалозі. Це була розмова бандитів … І не просто собі якихось там бандитів , а бандитів напряму зв*язаних з нашою і без того дивною історією.
 






Розділ № 8 « Заїдеш о третій»
Був незвичний осінній ранок. Взявшись за руки Оксана і Роман пішли до школи. Небо було надзвичайно сіре ,що нам навіть важко його описати ,а сонця було настільки мало, ніби воно знало ,що щось станеться. 
- Ти бачиш, Роман яке небо погане ?- Спитала Оксана.
Роман на це нічого не сказав і пішов разом із сестрою до школи. Весь час поки вони йшли їх супроводжував незнайомий чоловік подібний на поліцейського . Дівчинка нічого не помітила , тільки Роман з обережністю озирався . Провівши дітей до школи незнайомець відразу сів в машину , яка заздалегідь чекала його біля школи ..
-- Все під контролем , Вони мене не помітили .- сказав він комусь по телефону.
 Після школи Оксана і Роман не знаючи про лихо пішли додому. Щоб потрапити додому нашим героям потрібно пройти біля продуктового магазину і звернути праворуч у маленьку вуличку . Оксана пішла вперед, а Роман зупинився поговорити з друзями. Злодій здалеку побачив дівчинку. Він крадькома підійшов ззаду до Оксанки і схопив її ::
- Тихо не рипайся, ти в мене тепер під ковпаком.
- Що означає під ковпаком? Відпустіть!!!!!
Роман навіть не помітив де поділась Оксана.




Розділ №9 « Що ж робити або Давайте не нервуватися»

Роман прийшов додому. Мама зустріла його і зразу ж запитала:
-А де Оксанка?
- Не знаю, ми разом вийшли зі школи. Я думав, вона вже дома.
Мама дуже перелякалась. Де ж поділась дівчинка?
Ось уже прийшов з роботи тато і тепер всі втрьох не на жарт перелякались.
- Тату, тату я все знаю. Оксану напевно викрали бандити .  
 - Якщо це правда, то будемо чекати від них пропозиції про викуп. І тут в двері подзвонили . Роман підбіг до дверей , але там нікого не було . На порозі лежав лист .  
« Дорогі батьки Оксани Соколовської !!! Ваша донька в мене . Хочете побачити її? Думаю хочете . Ммм…я хочу викуп – 50 000 у.е. І не звертайтесь до міліції . Tам вам не допоможуть .»
  Вчитель історії
  Інокентій Юліанович (підпис)

 Всі були в шоці . Але найбільший шок був в Роман . Він навіть подумати не міг , що його вчитель ( Тим більше Інокентій Юліанович ) піде на таку аферу .
-- Ні , він не такий , не може бути!Його примусили…бідний …
  Батьки вирішили піти в міліцію , але там їм відмовили. 
-- Ну що ж , якщо міліція не хоче нам допомагати , то я сам піду її шукати – подумав Роман .
  Коли стемніло , Роман непомітно вийшов с хати та пішов . Він йшов , йшов куди бачив , аж раптом відчув тепло на своєму плечі …

 Розділ №10 «урок історії»

  -- Вставай соня , скільки можна спати?-- сварилася мама .
  Це Людмила Василівна будила своїх дітей до школи .
Роман підвівся з ліжка , потрусив головою та подумав « Тож треба такому наснитися я!!!»
Оксана і Роман поїли та пішли до школи . Перший урок був історія …

Її руді коси або злочин проти відмінниці


  ПЕРЕДМОВА
  Ви вважаєте що знаєте життя? Не думаю… Ви собі не уявляєте яким може бути буденне життя і якими підступними можуть бути на перший погляд добрі та розумні люди . Якими смішними можуть бути ваші рідні у самих різних ситуаціях і саме головне якими розумними та винахідливими або навпаки дурними та безпорадними можете бути саме ви .
  P.S. Події у цій книжці не є реальними, вони лише вигадані авторами, тому якщо ви дійсно знайдете щось схоже на своїх друзів або навіть себе, можна вважати що вам повезло …Хоча….

Відкривай та читай . Тобі сподобається !!!)



Розділ№1 «урок історії»

 Яскраві проміння сонця заглядали у вікно 6-г класу…Був урок історії. Вчитель , як завжди щось пояснював , алей ого ніхто не слухав… Клас шумів , говорив та лише одна учениця Оксана Соколовська слухала його . Їі руді коси яскраво виділялися на фоні буденності класу . Але вчитель не помітив що на уроці не було Романа (брата Оксани Соколовської).
 Роман чекав Оксану біля школи після уроків . Вони разом пішли додому . По дорозі Оксана дуже сварила брата за прогуляний урок , але Роман не звертав на неї уваги , тому що вважав сестру занудою…Сперечаючись вони дійшли до будинку у якому жили… Сонце ховалося за хмари , починався дощ  



Розділ №2 «Знайомство з сім*ею

Оксана та Роман жили у Львові в квартирі під номером 47 . Оксана полюбляла на літні канікули їздити до бабусі на село . А Роман навпаки не любив навідувати бабцю , тому що він вважав що бабуся завжди на нього усілякі дурниці наговорює , але любив свого дотепного та завжди веселого діда . 
  Мама у сім*ї була найспокійніша . Вона працювала стоматологом і завжди розуміла своїх дітей та правильно їх виховувала . Тато у сім*ї був головним . Він працював юристом . Він був дуже працьовитим і дуже любив свою роботу, де працював вже 15 років .
 Сім*я Соколовських надзвичайно дружна та спокійна ( за винятком Романа , він весь характером у діда пішов ) .

Розділ №3 «Знову проблеми»

  Оксана усю ніч не спала та думала , як пояснити братові , що прогулювати уроки погано . І ось зранку коли голова повна позитиву вона каже :
- Роман , якщо ти ще раз пропустиш школу …
- То що ?
- Роман , ти розумієш що так бути не може 
Хлопець тихо опустив голову і пробуркотів :
- Чому ?
- А тому що пізніше на контрольній тобі дадуть те завдання , яке пояснювалось на тому уроці , який ти прогуляв .
- А яке це я прогуляв ?
- Наприклад той урок на якому говорилося про Хрещення Київської Русі .
- Іди . А я тебе дожену .- Сказав Роман.
- - Гаразд . Чекаю тебе на вулиці .
  Оксана простояла на вулиці хвилин 15 . Але брата так і не дочекалась та пішла до школи одна .


Розділ № 4 «Ура ! Канікули !»

Після тієї розмови пройшло 3 місяці… На шкільному подвір’ї стояло багато учнів у гарних шкільних формах та слухали директора школи … Була лінійка . Наші герої закінчували 6 клас . 
  Після лінійки класні керівники запросили до класів своїх учнів . Учні н сіли за парти та уважно слухали вчителя Юлію Ігорівну . Вона багато чого говорила , але ми перейдемо відразу до того , що нас цікавить :
- Хотілося б відмітити таких учнів , як Соколовська Оксана та Щедрик Микола . У цьому році вони найліпше вчилися і тому я хочу вручити їм грамоти за відмінні результати у навчанні . – Сказала Юлія Ігорівна .
  Батьки , які стояли у класі заплескали . Особливо приємно було Оксаниній мамі , яка дуже пишалася своєю донькою .
- А тепер хотілося б сказати про гірших у нашому класі . – Суворо сказала вчителька .
- У цьому році найгірші у поведінці були Пелипенко Тарас , Барановський Сергій та Соколовський Роман .
  Матері Романа стало дуже соромно . Вона була надзвичайно відповідальною та порядною жінкою і від сорому по її щоці прокотилась сльоза відчаю . 
- Щасливо вам відпочити , набирайтеся нових сил і першого вересня я чекаю вас усіх на урочисту лінійку на задньому подвір’ї школи . Всім до побачення . – Трохи гордовито сказала Юлія Ігорівна та лагідно посміхнулася.
  Прийшовши додому сім*я Соколовських сіла за стіл обідати . За столом ніхто не зронив ні слова , та лише в кінці всі подякували за смачні страви та розійшлися по кімнатам . У всіх настрій був пригнічений . Мама до сих пір була засмучена поведінкою сина .

  Розділ № 5 «В гостях у бабусі»
  Дощ гучно та весело вигравав по шибках вікон та весело хлюпав по калюжах . Та все одно село було похмуре , сумне...
  У своїх ліжках спали Оксана та Роман. Бабуся на кухні метушилася,як завжди щось готувала . Вона надзвичайно любила онуків і хотіла їм догодити . Дідусь у цей час читав газету (він завжди вставав зрання та сідав у своє м’яке та затишне крісло та поринув у читання . Це була вже звичка ). Дідусь – надзвичайно розумна людина . По професії та по поклику душі – вчитель географії . В молодості він подорожував зі своєю любою дружиною . Ніна Степанівна (бабуся ) по професії бухгалтер , не працювала за фахом , тому що покинула все та поїхала по світу . Вона ніколи не хотіла бути бухгалтером , вона любила мистецтво та хотіла бути актрисою , але її батьки наполягали на серйозній кар’єрі . . 
-- Всім добрий ранок!- разом гукнули весело діти.
--Доброго ранку унученько - ласкаво сказала бабуся та пригорнула Оксанку до себе . 
-- Будь здоров!- сказав дід та простягнув руку Романові . Роман неохоче потис руку . Він був не у гуморі .
Бабуся покликала всіх до столу та припросила їсти ... 
Посмакувавши діти подякували та побігли вдягатися . Вони хотіли швидше піти на двір - гуляти , сходити на річку , прогулятися у степ та просто побігати граючись . 
 Дощ вже закінчився , виглянуло сонечко і вже збиралися виходити , як їх зупинила бабця:
-- Куди це ви йдете голубки мої ? Надворі ще дуже холодно та сиро . Ви можете простудити ніжки і будете лежати хворі .
 Роман ненавидів коли бабуся так з ними говорила , а тим більше повчала їх .
-- Ніно , діти вже достатньо дорослі і тим більше ти ж бачиш , вже світить сонечко . Сонце зараз пригріло і там добре . Нехай йдуть . Чого вони будуть вдома сидіти ? Все одно від них користі ніякої – сказав дід та під мигнув дітям .
-- Василю , ну ти , як мала дитина . Діти тільки но приїхали . Нехай сядуть , розкажуть , як там в місті , як батьки , як навчання , а то вони зараз побіжать , а потім увечері будуть дуже стомлені та відразу підуть спати . А мені послухати хочеться . Вони так виросли , такі вже дорослі , а ти все « Хай йдуть , хай йдуть»
-- Досить тобі . стара . Наслухаєшся їх іще за місяць . Біжіть діточки , грайтеся .

-- Дякую дідусю , дякую бабусю – сказала Оксанка та поцілувала стареньку у щічку .
--Ми пішли - сказав Роман діловито та вони вийшли з хати . 

-- Завжди Василю ти їм все дозволяєш ! Так не можна ! От захворіють , винними будуть не вони , а ти!- сказала суворо Ніна Степанівна . 
-- Та досить сваритися стара! – сказав спокійно Василь Сергійович .
 Лице Ніни Степанівни пом’якшало та вона ледь помітно посміхнулась . Вона дуже любила свого чоловіка і не любила з ним сваритися ( хоча іноді було за що ) . 
Василь Сергійович тихо встав підійшов до дружини та ледь відчутно пригорнув її до себе… Це надзвичайні люди . Вони були у шлюбі майже 50 років і за цей час їхнє кохання не згасло … Надзвичайно…
-- Василю , я тебе дуже кохаю – пошепки сказала Ніна .
-- І я тебе – відповів тихенько Василь та ще дужче пригорнув її до себе .


Розділ № 6 «Дім»
У домі стояв надзвичайний гамір та метушня . Це приїхали наші герої після дивних та веселих канікул на селі . 
-- Так , витирайте ноги я тільки що по прибирала – попередила мама .
-- Діти , обережно заходьте , не розбийте нічого – застерігав тато .
-- Ми вдомАААА!!! Ура – разом вигукнули Роман і Оксана .
-- тихо діти , не кричіть , ще рано , сусіди ще сплять ! – почала сварити їх мама .
 Але це було марно . 

БАБАХ… Це була ваза… Улюблена татова ваза… Оксана її розбила…Який здійнявся крик. Це страшно . І тому щоб наша книжка не стала ужастиком , ми упустимо всі розмови ( якщо це можна так назвати ) і перейдемо до більш спокійної розмови за столом :
- І все ж я не розумію ,як можна було її розбити - говорив вже спокійніше тато .
-- Любий не сварись , розбила то розбила , ну що ж ти тепер до кінця життя будеш це згадувати ?
-- Людо , ти не розумієш , це ваза з Єгипту , мені її найкращий друг привіз - ледь не плачучи сказав Олександр Петрович .
-- І що на цій вазі світ клином зійшовся ?
-- Добре Люся , дійсно , чого це я ? розбила та й розбила 
-- Ох , зразу відчутно – додому приїхали – прошепотів Роман сестрі на вухо .
-- Ага , точно – сміючись , але тихо сказала Оксана .

Коли сім*я поїла всі займалися своїми справами . Тато сів дивитися довгоочікуваний футбол ( Олександр Петрович , або Санечка,як його лагідно називала Людмила Василівна ,був затятим фанатом футболу та водного поло). Мама пішла читати книжку ( хобі Людмили Василівни або Люсі , як називав її тато було читати детективи та розкладати пасьянси ). Роман пішов грати на комп’ютері (хобі в Романа було також два : грати на комп’ютері в стріляли та кататися на велосипеді ) , а Оксана пішла займатись корисною справою – розбирати речі , при тому не тільки свої , а і Романа . Вона знала , що брат ніколи в житті не буде розкладати речі , а потім , коли захоче щось вдягнути , буде бігати по всій хаті і кричати « Ніхто не бачив моєї сорочки ?» . 

Розділ № 7 «Небезпечна розмова»

-- Ну що ти вирішив ?
-- Ще не впевнений , але напевно будемо брати після школи .
-- А той сопляк ?
--Який ?
-- Ну братик її? Я двох взяти не зможу .
-- Мм..ну тоді його не бери ,
--а якщо він мені щось зробить?
-- Що він тобі може зробити? Ти себе в дзеркало бачив ? Який ти , а який він?
-- Ну ти ж знаєш , які зараз діти бувають !
-- Слухай старий , ти по моєму кіно передивився.
Той сопляк навіть нічого зрозуміти не встигне , а коли оговтається ми вже будемо далеко !
-- ти так думаєш?
--я впевнений!
-- Ну я не знаю . якось це все не сплановано .
--Слухай старий , що грошей багато маєш ? То давай , зі мною поділись ... Олігарх! Не хочеш , до побачення .
--та ні, хочу !
-- Ну дивись мені тут , а то все провалиш , струсив - то ліпше не роби 
-- Нічо я не струсив . сказав зроблю – значить зроблю .
--Добре тоді , о третій давай . на нашому місці .


  Це була страшна розмова не тільки тому що люди говорили страшними та захриплими голосами дивного ( як ми зрозуміли ) сленгу, який ми упустили в діалозі. Це була розмова бандитів … І не просто собі якихось там бандитів , а бандитів напряму зв*язаних з нашою і без того дивною історією.
 






Розділ № 8 « Заїдеш о третій»
Був незвичний осінній ранок. Взявшись за руки Оксана і Роман пішли до школи. Небо було надзвичайно сіре ,що нам навіть важко його описати ,а сонця було настільки мало, ніби воно знало ,що щось станеться. 
- Ти бачиш, Роман яке небо погане ?- Спитала Оксана.
Роман на це нічого не сказав і пішов разом із сестрою до школи. Весь час поки вони йшли їх супроводжував незнайомий чоловік подібний на поліцейського . Дівчинка нічого не помітила , тільки Роман з обережністю озирався . Провівши дітей до школи незнайомець відразу сів в машину , яка заздалегідь чекала його біля школи ..
-- Все під контролем , Вони мене не помітили .- сказав він комусь по телефону.
 Після школи Оксана і Роман не знаючи про лихо пішли додому. Щоб потрапити додому нашим героям потрібно пройти біля продуктового магазину і звернути праворуч у маленьку вуличку . Оксана пішла вперед, а Роман зупинився поговорити з друзями. Злодій здалеку побачив дівчинку. Він крадькома підійшов ззаду до Оксанки і схопив її ::
- Тихо не рипайся, ти в мене тепер під ковпаком.
- Що означає під ковпаком? Відпустіть!!!!!
Роман навіть не помітив де поділась Оксана.




Розділ №9 « Що ж робити або Давайте не нервуватися»

Роман прийшов додому. Мама зустріла його і зразу ж запитала:
-А де Оксанка?
- Не знаю, ми разом вийшли зі школи. Я думав, вона вже дома.
Мама дуже перелякалась. Де ж поділась дівчинка?
Ось уже прийшов з роботи тато і тепер всі втрьох не на жарт перелякались.
- Тату, тату я все знаю. Оксану напевно викрали бандити .  
 - Якщо це правда, то будемо чекати від них пропозиції про викуп. І тут в двері подзвонили . Роман підбіг до дверей , але там нікого не було . На порозі лежав лист .  
« Дорогі батьки Оксани Соколовської !!! Ваша донька в мене . Хочете побачити її? Думаю хочете . Ммм…я хочу викуп – 50 000 у.е. І не звертайтесь до міліції . Tам вам не допоможуть .»
  Вчитель історії
  Інокентій Юліанович (підпис)

 Всі були в шоці . Але найбільший шок був в Роман . Він навіть подумати не міг , що його вчитель ( Тим більше Інокентій Юліанович ) піде на таку аферу .
-- Ні , він не такий , не може бути!Його примусили…бідний …
  Батьки вирішили піти в міліцію , але там їм відмовили. 
-- Ну що ж , якщо міліція не хоче нам допомагати , то я сам піду її шукати – подумав Роман .
  Коли стемніло , Роман непомітно вийшов с хати та пішов . Він йшов , йшов куди бачив , аж раптом відчув тепло на своєму плечі …

 Розділ №10 «урок історії»

  -- Вставай соня , скільки можна спати?-- сварилася мама .
  Це Людмила Василівна будила своїх дітей до школи .
Роман підвівся з ліжка , потрусив головою та подумав « Тож треба такому наснитися я!!!»
Оксана і Роман поїли та пішли до школи . Перший урок був історія …

Життя — це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя — це посмішка крізь сльози,
Життя — це сонце і морози!
Життя — це квіти навесні,
Життя — це жарти і пісні.
Життя — це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя — це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя — це вулиці, це люди,
Життя — природа, що усюди.
Життя — це віддане кохання,
Життя — це мрії, сни, зізнання.
Життя — любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя — це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя — це інколи образи,
Життя — обірвані всі фрази!
Життя — це ревнощі, сумління,
Життя — це страх, це рух, горіння...
Життя —це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя — це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя — прогулянки до ранку,
Життя — це поцілунок зранку!
Життя — це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя — холодні грози літом,
Життя — це бути з цілим світом!
Життя — це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя — побути десь самому,
Життя — поспати не удома!
Життя — побути в небезпеці,
Життя — це вижити у спеці...
Життя — це плавати вночі,
Життя — згубити десь ключі!
Життя — кричати досхочу,
Життя — зізнатись "так. брешу!"
Життя — протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя — це когось врятувати,
Життя — комусь коханим стати!
Життя — залізти на гору,
Життя — злітати на зорю!
Життя — побитися із кимось,
Щоб серце швидче все ж забилось!
Життя — це сильно полюбити,
Життя — це згодом розлюбити!
Життя — це просто заблудитись...
Це на коліна опуститись!
Життя — гуляти під дощем,
Бути з заплаканим лицем.
Життя — в собі знайти все ж сили,
Щоб просто жити...мати крила!
Життя — це полюбити те,
Що ненавидів більш за все!!!
Життя — пробачити образи,
Не згадувати більш ті фрази!
Життя — це витерпіти біль,
Не сипати на рану сіль...
Життя — це полюбити все,
І захід сонця, і себе!"

Пусть Новый Год стучится к Вам,
И счастьем дом наполнится.
И всё, о чём мечтали Вы,
Пусть в этот год исполнится!

Желаем вам любви и ласки, 
Желаем в жизни доброй сказки!
Пусть Новый год вам принесет
Удач на много лет вперед!

Вот прозвенел наш последний звонок,

Вот и промчался последний урок,

Снова бежим все домой, погулять

Больше не надо так рано вставать!

Завтра начнется новый денек,

Время бежит прям-таки наутек!

Скоро придется в школу бежать,

Книги, тетрадки опять доставать

Домашки писать, с друзьями общаться

Лето! Услышь! Не смей ты кончаться! 

Я хочу быть у вас в доверии,
Я хочу, чтобы вы мне верили,
Я хочу взгляд ваш ощущать
И каждым вздохом управлять.

Я хочу слышать ваши голоса,
Я хочу нарушить тишину,
Я хочу, чтобы вы меня видели,
Я хочу, чтобы вы меня поняли.

Я хочу ваши фантазии,
Я хочу вашу энергию,
Я хочу видеть ваши руки,
В рукоплесканьях утонуть.

Видите меня?
Понимаете меня?
Чувствуете меня?
Слышите меня?

Можете меня слышать?
Мы слышим тебя!
Можете меня видеть?
Мы видим тебя!
Можете меня чувствовать?
Мы чувствуем тебя!
Я вас не понимаю.

Мы хотим быть у вас в доверии,
Мы хотим, чтобы вы нам верили,
Мы хотим видеть ваши руки,
Мы хотим в рукоплесканьях утонуть.

Можете меня слышать?
Мы слышим тебя!
Можете меня видеть?
Мы видим тебя!
Можете меня чувствовать?
Мы чувствуем тебя!
Я вас не понимаю.

Можете нас слышать?
Мы чувствуем вас!
Можете нас видеть?
Мы чувствуем вас!
Можете нас чувствовать?
Мы чувствуем вас!
Мы вас не понимаем.

Ich will dass ihr mir vertraut
Ich will dass ihr mir glaubt
Ich will eure Blicke spüren
Jeden Herzschlag kontrollieren

Ich will eure Stimmen hören
Ich will die Ruhe stören
Ich will dass ihr mich gut seht
Ich will dass ihr mich versteht

Ich will eure Phantasien
Ich will eure Energie
Ich will eure Hände sehen
In Beifall untergehen

Seht ihr mich
Versteht ihr mich
Fühlt ihr mich
Hört ihr mich

Könnt ihr mich hören
Wir hören dich
Könnt ihr mich sehen
Wir sehen dich
Könnt ihr mich fühlen
Wir fühlen dich
Ich verstehe euch nicht

Wir wollen dass ihr uns vertraut
Wir wollen dass ihr uns alles glaubt
Wir wollen eure Hände sehen
Wir wollen in Beifall untergehen

Könnt ihr mich hören
Wir hören dich
Könnt ihr mich sehen
Wir sehen dich
Könnt ihr mich fühlen
Wir fühlen dich
Ich verstehe euch nicht

Könnt ihr uns hören
Wir fühlen euch
Könnt ihr uns sehen
Wir fühlen euch
Könnt ihr uns fühlen
Wir fühlen euch
Wir verstehen euch nicht